І Дніпро і кручі…

Влітку 1859 року після 12 років на чужині в Україну повертається вже недужий Тарас Шевченко. Він частий гість у свого товариша Михайла Максимовича (перший ректор Київського університету), який мешкає на хуторі неподалік Канева. Одним із улюблених місць відпочинку для Тараса Григоровича стала галявинка зі старезним дубом (він зберігся і до наших днів). Краса цих місць гріла душу Кобзаря, він мріяв оселитися на одній із канівських гір, власноруч намалював кілька проектів хати, було виміряно ділянку під забудову…

 

Але цим проектам не судилося втілитися. Шевченка втретє заарештовують і після допитів змушують повернутися до Петербурга, де 10 березня 1861 року він помирає. 13 березня за кошти друзів його ховають на Смоленському кладовищі. Але незабаром стараннями художника Григорія Честахівського та братів-літераторів Михайла та Олександра Лазаревських отримано дозвіл на перевезення тіла Шевченка в Україну.

22 травня Кобзаря поховали неподалік місця, яке він обрав для своєї хати. Чернеча гора цілком відповідала словам із «Заповіту» «…поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій, щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». На панахиду зібралися кілька тисяч людей, тут були і вчені мужі, й студенти, і жителі навколишніх сіл та містечок.

Згодом люди насипали на могилі Шевченка курган, наносили каміння і укріпили поховання, поставили дубовий хрест, який потім замінили на монументальний чавунний пам`ятник-хрест за проектом академіка архітектури Віктора Сичугова, збудували народний музей «Тарасову світлицю».

Сучасного вигляду меморіал набув влітку 1939 року із встановленням на могилі поета бронзового пам`ятника (скульптор Матвій Манізер, архітектор Євгеній Левінсон) і відкриттям літературно-меморіального музею (архітектори Василь Кричевський і Петро Костирко). Музейний ансамбль органічно доповнив неповторний за своїм архітектурним вирішенням гранітний комплекс сходжень, збудований в 1977 році за проектом архітектора Анатолія Мошенського і відтворена за первісним проектом у 1991 році «Тарасова світлиця» – перший музей Кобзаря.

Нині музейна колекція заповідника нараховує понад 20 тисяч пам`яток, серед яких меморіальні речі, офорти Тараса Шевченка, видання його книг, твори українських і зарубіжних митців.

На початку жовтня меморіал з екскурсійною поїздкою відвідали працівники оперативно-диспетчерської служби ПАТ «Кіровоградобленерго» та члени їхніх родин. Поїздці посприяли чудова погода і, вже традиційно, профспілковий комітет товариства.

Прес-служба ПАТ «Кіровоградобленерго».